Post by Nataliia Babenko

Освітня експертка | Organizational & HR Transformation in Education | Стратегічні сесії • Комунікація • Управління командами

Продовжую досліджувати книгу Олівера Беркмана «4000 тижнів». Цього разу — про відпочинок. Чому б і ні? Сьогодні вихідний))) І тут автор ставить дуже цікаве питання: «Коли ми востаннє відпочивали просто заради відпочинку?» Не для того, щоб відновити сили перед роботою, стати продуктивнішими, отримати інсайт, пройти 10 000 кроків чи розвинути нову навичку, а просто задля задоволення. Беркман посилається на античних філософів. Для Аристотеля дозвілля було не нагородою за роботу і не способом відновитися для нових досягнень. Навпаки - робота була тим, що дозволяло мати дозвілля. Саме під час дозвілля людина могла думати, спілкуватися, пізнавати себе, спостерігати за світом. Тобто дозвілля мало цінність саме по собі. З розвитком індустріального суспільства робота стала головною цінністю. А відпочинок почали сприймати як можливість відновитися перед роботою. Ми перестали отримувати задоволення від самого процесу. І цікаво, що сучасна психологія підтверджує спостереження Беркмана. Дослідники називають це інструменталізацією дозвілля - коли будь-який відпочинок ми оцінюємо через запитання: «Що це мені дасть?» І тут починається парадокс. Дослідження американських психологів (Tonietto, Malkoc, Reczek та ін.) показали цікаву закономірність: люди, які сприймають дозвілля, як інструмент продуктивності, - отримують від нього менше задоволення, гірше відновлюються емоційно, мають вищий рівень стресу та виснаження, частіше відчувають провину за «марно витрачений час». Тобто проблема не в тому, що ми мало відпочиваємо, а в тому, що ми продовжуємо працювати навіть під час відпочинку. Просто тепер ця робота називається саморозвитком, прокачуванням навичок, пошуком інсайтів або побудовою кращої версії себе. Якщо подивитися на дослідження вигорання, психологічного відновлення та теорію відновлення ресурсів (Conservation of Resources Theory), то відновлюють нас найкраще не ті активності, які дають максимальну користь, а ті, які дають: - відчуття свободи вибору; - задоволення від самого процесу; - залученість у момент; - відсутність зовнішньої оцінки результату. Тобто не що я отримав, а як я почувався під час цього. І тут не йде мова про диван і пиво. Питання не в тому, щоб нічого не робити. А в тому, щоб хоча б частину свого часу проживати не як інвестицію в майбутнє. Бо якщо кожну вільну годину потрібно виправдати майбутньою користю, то виникає питання: “А коли ж тоді жити?” Не готуватися до життя, не ставати кращою версією себе, не накопичувати навички, знання чи досягнення, а ПРОСТО ЖИТИ! А у вашому житті є заняття, яке ви робите не заради користі, результату чи розвитку, а просто тому, що вам це подобається? Що для вас сьогодні означає якісне дозвілля? Якби вам не потрібно було виправдовувати користь свого дозвілля, на що б ви із задоволенням витрачали свій вільний час?

Post contentPost contentPost content