Post by FIX Street Furniture

«У публічному просторі людина дедалі рідше погоджується на нав’язаний сценарій присутності. Вона хоче бути серед інших, але зберігати контроль над дистанцією, комфортом і способом взаємодії. Саме тому вуличні меблі варто розглядати не як другорядний елемент благоустрою, а як інструмент налаштування соціальної поведінки. І саме тому більшість рішень, які ми досі бачимо в містах, уже не відповідають реальному способу життя.» (c) Oksana Straz Коли ми говоримо про якість публічного простору, розмова зазвичай швидко переходить до матеріалів, озеленення, освітлення, безбар’єрності, догляду, бюджету утримання, візуальної цілісності. Усе це справді важливо. Але є шар, який часто залишається недомисленим. Йдеться про те, як саме простір дозволяє людині бути серед інших. І саме тут вуличні меблі стають принципово важливими Ми, як суспільство, надто довго ставилися до них як до завершального шару проекту. Спочатку архітектура, потім потоки, потім покриття, потім посадки, а вже десь наприкінці — лавки, урни, велостійки, опори, дрібні елементи. Через це меблі часто сприймаються або як питання портфоліо, або як частина композиції, або як закупівельна позиція з чіткою технічною специфікацією. У такій логіці головне — ціна, рідко (ця тенденція змінюється) довговічність, кількість, покриття, антивандальність, інколи стиль (хоч і він нівелюється ціною). Але вуличні меблі ніколи не є лише обладнанням. Вони формують спосіб співприсутності людей у просторі. Вони визначають, чи може людина затриматися на хвилину, не займаючи “повноцінне місце”. Чи може сісти так, щоб не торкатися та порушувати чужої приватності. Чи є в неї варіант побути окремо, не випадаючи з міського життя. Чи сприяє простір зробити коротку паузу, довше очікування, розмову, спостереження, перепочинок, супровід дитини, потребу в опорі, користування велосипедом, більш спокійний або більш відкритий режим перебування. Якщо цього вибору немає, простір залишається громадським лише формально Найкраще це видно на прикладі звичайної лавки. Суцільна довга лава без поділу місць не є нейтральним рішенням. Вона пропонує цілком конкретний тип соціальності. Вона виходить із припущення, що люди готові ділити поверхню без попередніх умов, що випадкова близькість не створює напруги, що дистанція не є важливою частиною комфорту, що всі користувачі однаково сприймають спільне сидіння. Але це давно не так... (далі буде...) На фото лавка з дерева із серії Pangaia для внутрішнього дворику Діловий Центр Seven-G _________ “In public space, people are increasingly less willing to accept imposed сценарios of presence. They want to be among others, but still maintain control over distance, comfort, and the way they interact. That is why street furniture should be seen not as a secondary element of благоустрій, but as a tool for shaping social behavior. And this is exactly why most of the solutions we still see in cities no longer reflect real ways of living.” (c) Oksana Straz