Post by Bozhena Kozek

Мені завжди й усюди щастить, ну реально🤭 Пощастило, що недавно розпочала свій шлях на позиції Talent Sourcer у Flyer One Ventures - до речі це мій перший пост тут, тож заодно і познайомлюсь з вами⚡️ Пощастило з компанією - венчурний фонд, інвестує в стартапи на ранній стадії, і кожен день щось нове, бо портфоліо дуже різне🔥 Пощастило, що вже за перші два тижні роботи мій кандидат прийняв офер. Чесно, не розраховувала на те, що цей момент настане так швидко🤝 Пощастило з командою - у нас команда рекрутерів складається повністю з жінок, дуже комфортна атмосфера, ніякого змагання, всі намагаються допомогти та підтримати🫶🏻 І окремо мені реально пощастило з супервайзеркою Sofiia Sydorenko - з нею настільки легка комунікація, що це прямо відчутно з перших днів. В неї є багато чому повчитись, і я рада, що саме вона моя супервайзерка😇 Але ось сиджу і думаю - а чи це взагалі про удачу? ▪️"Пощастило з позицією" - а хтось же читав моє резюме, я довго готувалась до співбесід, вчилась формулювати свій досвід так щоб мене помітили. ▪️"Пощастило з офером за два тижні" - а насправді там були вечори за вивченням продукту й ринку, купа перепитувань щоб нічого не наплутати. ▪️"Пощастило з командою" - а насправді я свідомо шукала місце з такою атмосферою, а не просто радію що так вийшло. Не знаю, як у вас, а я часто ловлю себе на тому, що подаю власні старання через призму "пощастило", ніби мені соромно сказати прямо - «Я багато чого для цього зробила та я заслуговую бути тут де я є зараз». Чому ми так любимо применшувати власну працю словом "удача"?🤔